Методичні рекомендації КЗ "КОІППО ім. В.Сухомлинського" на тему "Толерантне спілкування - один із засобів ефективного впливу на особистість"

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ імені Василя Сухомлинського»

вул. Велика Перспективна, 39/63, м. Кіровоград, 25006, тел. (0522) 32-24-78,

e-mail: koippo@ukr.net, код за ЄДРПОУ 02136577

Про методичні рекомендації

На виконання листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.08.12р. № 14.1/10-2288 «Про виконання плану заходів з формування громадської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві» надсилаємо методичні рекомендації працівникам психологічної служби на тему «Толерантне спілкування –один із засобів ефективного впливу на особистість».

Додаток: на 5 арк. в 1 прим.

Заступник директора Л. Голодюк

Тіхонов Євген Сергійович 32-15-37

Додаток

до листа КЗ «КОІППО

імені Василя Сухомлинського»

_____________№_____________

Методичні рекомендації на тему «Толерантне спілкування - один із засобів ефективного впливу на особистість»

На сьогодні практично в кожному загальноосвітньому навчальному закладі виникають ситуації, коли некомпетентність у толерантній взаємодії виявляють як учні, так і педагоги. Серед педагогічного колективу зустрічаються випадки недооцінки одних учнів або переоцінки інших за відсутності логічних причин і мотивації цього, небажання вислухати, невміння коректно критикувати і заохочувати, байдужість до почуттів, емоцій, потреб вихованців.

Серед проявів нетолерантності учнів, як правило, спостерігаються: категоричність у висновках і судженнях, нетерплячість до індивідуальних особливостей інших, невміння і небажання адаптуватися до інших, невміння слухати і вести діалог, подекуди цинізм, аморальність і фетиш грошей.

При цьому викликає занепокоєння той факт, що переважна більшість учнів (до 90 %) стверджує, що у їх близькому оточенні є особи, по відношенню до яких у них виникає відчуття стійкої неприязні через те, що ці люди не схожі на них самих. Майже всі опитані вважають, що "таким" не місце поряд, і хотіли б їх позбутися. Як хлопцям, так і дівчатам доводилось морально або фізично впливати на інших осіб, щоб показати, що вони не мають бути "такими". Крім того, відсутнє намагання зрозуміти тих людей, які суттєво відрізняються від них самих. Загострення уваги на проблемі толерантності не є, на їх думку, необхідним для громадян нашої країни.

Для сучасного суспільства характерне порушення сімейних зв’язків, відчуження дорослих і дітей, підвищена конфліктність у їхніх взаєминах. Вакуум, у який потрапляє значна частина учнів, здатна заповнити повноцінна робота психологів закладів освіти з вихованцями та постійний інформаційний обмін освітніх, соціальних та інших установ, що займаються профілактичною діяльністю та повсякчас проводять моніторинг з метою виявлення груп ризику та вчасного попередження девіацій.

Через психологічні особливості підліткового віку, чутливість підлітків до сприйняття деструктивних стереотипів, що панують у суспільстві, та їх найбільшу схильність до наслідування проявів агресії, групи ризику часто поповнюються саме підлітками, робота з якими для сучасного психолога є щоденним іспитом на мудрість, справедливість, неупередженість, виваженість, терплячість, емпатію. Оскільки сьогодні світу притаманна тотальна міграція (люди різних етносів, рас і культур у силу життєвих обставин стають сусідами і партнерами, суперниками і конкурентами) для всіх нас принципово важливим є усвідомлення необхідності бути євроцентричними, навчитися жити у світовій спільноті, керуючись принципами толерантності – толерантного мислення й

2 Продовження додатка

Поведінки. А значить, сучасний учень має правильно сприймати й розуміти єдність людства, взаємозв’язок і взаємозалежність усіх і кожного, що живуть на планеті, розуміти й поважати права, звичаї, погляди й традиції інших людей. Адже без цього унеможливлюється його ефективна комунікація з оточуючими і відповідно зростає ризик відхилень у поведінці. Дуже важливо показати учням можливість свідомого вибору між агресивністю і толерантністю, законами зграї і правовими відносинами. У зв’язку з цим створення в загальноосвітніх навчальних закладах превентивного виховного середовища передбачає цілеспрямоване виховання толерантності учнів та формування толерантного мікроклімату, що є і педагогічно доцільним, і водночас соціально необхідним.

Перед психологічною службою у навчальних закладах стоїть непросте завдання: навчити толерантного спілкування учнів із різних верств населення та соціальних класів. Зробити так, щоб принцип терпимості не забувався у процесі спілкування один з одним.

Для вирішення цього питання буде доречним використовувати таку нормативно-правову базу:

1. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин (Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 року),

2. Рамкова конвенція про захист національних меншин (Закон України № 703/97-ВР (703/97- ВР) від 09.12.97),

3. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»,

4. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин Страсбург, 5 листопада 1992 року (Хартію ратифіковано Законом України № 802-IV від 15.05.2003) від 2 травня 1996 р.,

5. Рекомендація ПАРЄ від 31.01.1995 року №1255 «Про захист прав національних меншин»,

6. Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) (витяг) м. Київ, 14 грудня 1999 року Справа № 1-6/99,

7. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року № 8312-11 зі змінами і доповненнями.

8. Закон України «Про освіту» вiд 23 травня 1991 року № 1060-XII зі змінами та доповненнями,

9. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 року № 1771-XII,

10. Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494-XII.

3 Продовження додатка

Особливе значення в роботі практичного психолога (соціального педагога) має проведення корекційно-розвивальних, профілактичних заходів щодо формування моральних, духовних, соціальних цінностей, вироблення навичок вирішення конфліктних ситуацій, а також норм і правил поведінки в соціумі.

У цьому питанні працівники психологічної служби мають використовувати спецкурси, курси за вибором, корекційно – розвивальні програми, які схвалені науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист ІІТЗО № 14.1/12-Г-165 від 15.05.2013 р.) та листом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2013 р. № 1/9-413 «Про впровадження факультативних курсів працівниками психологічної служби системи освіти». Особливо потрібно звернути увагу на такі факультативні курси:

1. • Божко М.І. Особистість та міжособистісні відносини: спецкурс для учнів 11-х класів;

   • Бура Л.В. Цікаве спілкування: факультативний курс для учнів початкових класів;

   • Вієвський А.М., Лепеха К.І., Лунченко Н.В., Луценко Ю.А., Острова В.Д., Панок В.Г., Сосновенко Н.В. Відверта розмова: факультативний курс для учнів 7-8 класів;

   • Іванова Г.В. Конфліктологія у школі: курс за вибором для учнів 10-11 класів;

   • Курбанова О.М. Таємниці спілкування: факультативний курс для учнів 3-4 класів;

   • Ропацька І.С. Психологія ділового спілкування і основи ділового етикету: факультативний курс для учнів 10-11 класів;

   • Сасюк Н.Ю. Психологія спілкування: факультативний курс для учнів 8-х класів;

   • Хронюк І.Є. Психологія спілкування: спецкурс для учнів 5-7 класів;

   • Черноусова Л.І. Формування духовно-моральних цінностей: факультативний курс для учнів 5-6 класів.

Одним із дієвих способів установлення безпечного, комфортного середовища в навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків, які  навчають учнів опановувати навички вирішення конфліктів ненасильницькими методами за допомогою медіаторів (посередників) шляхом створення в навчальних закладах

шкільних служб порозуміння. Діяльність цих служб дозволяє формувати у

школярів навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у закладі, забезпечувати психологічно здорове середовище в учнівському колективі.

4 Продовження додатка

Інформація про ці форми роботи, досвід та методичні матеріали розміщена на офіційному сайті МОНмолодьспорту (www.mon.gov.ua, сторінка "Позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини", наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11.06.2012р. № 677 „Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України).

З метою профілактики та усунення явищ дискримінації і насильства в учнівському середовищі, створення безпечного середовища в навчальних закладах необхідно впроваджувати інтерактивні форми роботи за навчально – методичним посібником "Організація роботи з розв’язання проблем насильства в школі" (схвалений для використання на засіданні науково-методичної комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді, Науково-методичної ради з питань освіти МОНмолодьспорту України  від 22 травня 2012 року, протокол № 2).

Питання формування толерантного ставлення, відповідальності за власний вибір, профілактики негативних явищ в учнівському середовищі залишаються пріоритетними в діяльності практичного психолога (соціального педагога). Зокрема, на виконання п. 10 «Заходів щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 29.10.2010 № 1023 «Щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту», на базі навчальних закладів системи освіти України впроваджується інформаційно-освітня протиалкогольна програма для дітей та учнівської молоді «Сімейна розмова» (Лист українського навчально – методичного центру практичної психології і соціальної роботи від 28.03.2013 р. № 47 «Про впровадження програми "Сімейна розмова"»).

Звертаємо увагу, що відповідно до Листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26.07.12р. № 1/9-529 «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання», від 02.01.13р. № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби щодо запровадження інклюзивного навчання» окреслено діяльність працівників психологічної служби та їхню роль у командній взаємодії усіх учасників навчально-виховного процесу щодо надання допомоги дітям з особливими освітніми потребами, які мають труднощі у спілкуванні з однолітками, піддаються дискримінації, глузуванню, приниженню з боку інших дітей, а подекуди й педагогів.

Вищезазначеним документом передбачено проведення роботи практичними психологами з дітьми з особливими освітніми потребами у діагностичному, корекційному та профілактичному напрямках.

Психолог повинен розуміти, що для формування толерантність як явища, треба певний час. Адже становлення толерантного ставлення відбувається за декілька етапів:

5. Продовження додатка

• загальна поінформованість щодо того, з ким установлюються відносини (особистість або група);

• формування позитивного уявлення про цю особистість/групу;

• спілкування шляхом обміну думками з виявленням подібностей і відмінностей;

• домовленість про взаємоповагу до відмінностей та ідентичності (етнічної, соціокультурної, індивідуальної, статевої), визначення принципів та умов спілкування, співробітництва і співіснування, виявлення подібностей і розходжень;

• формування ефективних відносин: перехід від етапу пасивності, від простого співіснування до етапу активності, спільної участі, кооперації, взаємодії.

Зниження рівня толерантності може негативно вплинути на психологічний клімат середовища. Можливе створення потенційної загрози мирному співіснуванню численних етнічних груп та національних меншин, тому психолог повинен прикладати максимум зусиль, щоб попереджувати випадки нетолерантного ставлення учнів, батьків чи вчителів один до одного та між собою.

Рекомендована література:

1. Технологія спілкування (комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування) / С.Д. Максименко, М.М. Заброцький – К.: Главник, 2005. – 112с. – (серія «Психол. Інструментацій»);

2. Шкільна служба розв’язання конфліктів : досвід упровадження. посібник / [ Коваль Р., Горова А., Нікітчук А. та інші ].- К. : Видавець Захаренко В. О., 2009. - 168 с.;

3. Декларація принципів толерантності : проголошена та підписана 16.11.1995 р. державами-членами ООН  // Майбуття. - 2007. - № 23;

4. Проблема толерантности в межличностном общении / Г.С. Кожухарь // Вопросы психологии. – 2006. – № 2;

5. Матвієнко О. Виховання толерантності починається з учителя / О. Матвієнко // Рідна школа. – 2005. – № 6;

6. Баранова Н.П. Толерантне спілкування. Тренінг для вчителів /Н.П. Баранова. // Шкільному психологу.-2009.-№ 3.-С.21;

7. Тимченко О. Вчимося бути толерантними. Для учнів середнього шкільного віку/ О.І.Тимченко//Шкільному психологу.-2011.-№ 5;

8. «Словник толерантності» - «Абетка ввічливості» //Початкова школа.-2005.-№11,12; - 2006.- №1,2.- С.50.