Методичні рекомендації щодо формування у дітей і молоді негативного ставлення до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. Додаток до листа КЗ "КОІППО ім. В.Сухомлинського" № 452/10-09 від 28.05.2014

Додаток

до листа КЗ «КОІППО

імені Василя Сухомлинського»

28.05.2014 № 452/10-09

Методичні рекомендації щодо

формування у дітей і молоді негативного ставлення до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин

Куріння, алкоголізм і наркоманія є дуже небезпечними хворобами, адже з ними пов'язані руйнування фізичного і морального здоров'я людини, параліч інтелектуальних сил, деградація особистості. До певного часу нікотин, алкоголь і наркотики руйнують організм людини непомітно, приховано. Ці наркогенні речовини «присипляють» розум, який стає нездатним вчасно розпізнавати небезпеку захворювання. Куріння, алкоголізм та наркоманія роками завдають страждань рідним і близьким наркозалежних людей. Не усвідомлює наркозалежна молодь і тієї небезпеки, на яку вона наражає життя своїх нащадків. Тому боротьбу з цим соціальним лихом слід вести систематично і послідовно.

Значну роль у формуванні в дітей і молоді негативного ставлення до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин відіграє профілактична діяльність школи, а саме робота практичного психолога та соціального педагога.

Профілактична діяльність включає чотири етапи:

1) початковий - встановлення контакту і налагодження стосунків з підлітками, які схильні до вживання наркотичних речовин, та їх батьками;

2) основний - передбачає виявлення факторів, які впливають на особистість підлітка (через що він може почати вживати психоактивні речовини), а також просвітницьку роботу з батьками щодо вікових особливостей підлітка, факторів, що стимулюють до формування негативної поведінки, про вплив психоактивних речовин на організм людини;

3) спільне планування та організація змістовного дозвілля сім'ї - екскурсії, зустрічі, подорожі, перегляд і обговорення кіно й телепередач, що сприяє запобіганню впливу негативних факторів на сім'ю та підлітка;

4) завершальний - підведення підсумків та визначення подальших життєвих планів сім'ї.

Цю роботу можна поділити на три етапи:

• робота з батьками;

• робота з учителями;

• робота з учнями.

1. Робота практичного психолога та соціального педагога з батьками

Одним із найефективніших шляхів профілактики наркоманії є робота з сім'єю. Вона повинна стати оперативою антинаркотичною просвітою батьків в школах і дошкільних закладах. З цією метою необхідно проводити тематичні батьківські збори та інші форми роботи, а в окремих випадках - індивідуальні бесіди на відповідні теми, поширювати науково-популярну літературу. Слід враховувати, що антинаркотична просвіта лише тоді призведе до бажаних результатів, коли буде базуватися на наукових знаннях про наркоманію як соціальну хворобу, на знаннях її медико-біологічних, психологічних і соціально-педагогічних аспектів, мати адресний характер.

Вирішальним фактором профілактики наркоманії повинен стати здоровий морально-психологічний клімат у сім'ї, увага до фізичного виховання в сім'ї, спокійне доброзичливе ставлення з боку батьків до дітей та багато інших загальнопедагогічних принципів. Важливим є усвідомлення батьками життєвого оптимізму, віри у свої сили, формування звички активного змістовного сімейного дозвілля, пробудження інтересу до духовних цінностей, запобігання конфліктам між подружжям.

Психолог повинен донести до батьків, що залежність - це хвороба родинного походження. Тому важливо працювати з усією родиною, а дитина - це «індикатор», крик про допомогу, про неблагополуччя у родині - сварки батьків, «безбатьківщину» за наявності батьків, фізичне чи емоційне насильство в родині тощо.

Необхідно, щоб батьки розуміли, що підліток дуже часто своїми діями (прогулювання уроків, погана успішність у школі, тютюнопаління, випивки, наркотики) намагається привернути до себе увагу близьких людей, часом навіть підсвідомо прагне зблизити, об’єднати членів родини для вирішення якоїсь важливої родинної проблеми.

Зустрічі з батьками доцільно буде проводити за відсутності адміністрації школи та педагогів - батьки не будуть соромитись задавати найрізноманітніші питання з цієї теми, а спілкування буде щирим і відкритим. Такий підхід виявляється набагато ефективнішим, ніж, наприклад, просто лекції. Акцент у спілкуванні повинен робитися на те, що саме родина є для підлітка головним захистом проти вживання наркотиків.

У процесі цих бесід надаються роз’яснення щодо різноманітних чинників, які можуть провокувати ризик вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, а саме:

- важкі та хронічні захворювання в дитячому віці; черепно-мозкові травми (особливо численні);

- неповна родина (сюди ж можна віднести безбатьківщину при батькові, який не виконує своїх функцій);

- проживання з вітчимом або мачухою;

- велика зайнятість батьків;

- авторитарність батька або матері;

- гіперопіка з боку батьків;

- захворювання на алкоголізм або наркоманію когось із близьких людей або родичів;

- ранній початок самостійного життя (12–14 років) та передчасне звільнення від батьківської опіки;

- легкий та неконтрольований доступ до грошей або ж навпаки - значні матеріальні труднощі;

- спотворені родинні стосунки, порушення родинної ієрархії;

- надлишок вільного часу (якщо батьки упродовж 2–3 годин не знають, де і з ким перебуває їхня дитина, її можна прирівняти до безпритульної).

В основному підлітки, які потрапили в залежність від наркотиків, часто позбавлені уваги з боку батьків, співчуття, розуміння, підтримки. Базові потреби підлітка полягають у необхідності звичайного батьківського дотику, схвалення, підбадьорювання, прийнятності. Якщо ці елементарні потреби підлітка не задовольняються, він починає шукати заміни їм на вулиці, де отримує спілкування, позбавляється самотності, здобуває «впевненість у собі» тощо.

Батькам можна запропонувати пройти анонімний тест, який допоможе їм отримати приблизну відповідь на запитання про те, на який ризик наражаються їхні діти у зв’язку з проблемою алкоголю та наркотиків.

Батькам пропонувалось дати відповідь «Так» або «Ні» на запитання:

1. Чи може ваша дитина придбати собі пиво, вино, горілку?

2. Чи доводилось вам помічати, що у магазинах вашого району алкоголь продають неповнолітнім?

3. Чи вважають дорослі, близькі вашої дитині, що пити, палити, вживати багато ліків - це нормально?

4. Чи є неподалік вашого будинку, школи, куди ходить ваша дитина, чи по дорозі до неї, чи взагалі в місцях, до яких дитині легко дістатись, магазини спиртних напоїв?

5. Чи відрізняються ваші умови життя від умов життя пересічних громадян в бік більшого або меншого достатку?

6. Чи пиячать ваші сусіди, чи порушують вони у нетверезому стані закон?

7. Чи є у вас родичі з боку батька або матері люди, залежні від алкоголю та наркотиків (наприклад, дід, дядько, батько, старший брат)?

8. Чи пиячить хтось у вашій родині або вживає наркотики, принаймні час від часу?

9. Чи даєте ви своїй дитині повну свободу поведінки стосовно алкоголю та наркотиків?

10. Чи перебуває ваш шлюб у стадії тривалого конфлікту (постійні сварки, сердита мовчанка упродовж цілих днів, відсутність злагоди у вирішенні важливих питань)?

11. Чи існують конфлікти між іншими дорослими людьми, які виховують вашу дитину?

12. Ваша дитина спілкується, перебуває поруч з вами неохоче, уникає розмов, ухиляється від контактів, замкнена у собі?

13. Чи часто ваша дитина поводилась агресивно у ранньому дитинстві (до 10 років)?

14. Чи має ваша дитина труднощі постійного характеру в школі?

15. Ви помічаєте у своєї дитини нехтування стосовно свого майбутнього, навчання, професії?

16. Чи сприймали вашу дитину у ранньому віці ровесники?

17. Друзі та подруги вашої дитини палять, випивають, пробують наркотики?

18. Ваша дитина переживає відчуття самотності, вона ізольована, у неї немає друзів?

19. Чи доводилось вам помічати, що ваша дитина позитивно ставиться до тютюнопаління та алкоголю і чекає від цього насолоди?

20. Чи мала ваша дитина ранній (до 14–15 років) контакт з алкоголем, тютюном, наркотиками?

21. Чи відчуваєте ви труднощі при відповідях на ці запитання?

За кожне «Так» нараховується один бал. Чим більше балів, тим вищі ризики для їхньої дитини. Кожне запитання відповідає науково дослідженим чинникам ризику. Звісно, ці чинники нерівноцінні - одні несуть більшу загрозу для дитини, інші - меншу, але встановити з допомогою цих запитань приблизну ступінь загального ризику можна.

Кількість балів від 1 до 6 - це середній ступінь ризику, який охоплює переважну більшість (до 90%) молодих людей. Він залежить від ситуації в суспільстві (наприклад, ціни на алкоголь та доступність магазинів спиртних напоїв). Ви можете впливати на багато елементів цієї ситуації, наприклад, на продаж алкоголю неповнолітнім. На жаль, дуже мало людей реагує на порушення в цій сфері. Ви також можете підтримати профілактичну діяльність у школі, допомагати дитині, здобувати навички виховання та зміцнювати зв’язок з дитиною.

Кількість балів від 7 до 13 - ступінь ризику підвищений, охоплює значну частину молоді, залежить від місцевого оточення, кола спілкування та від навчально-виховних умов, які створює для учнів школа (близько 50-60% учнів). Може виявитись необхідність зміни поведінки дорослих, стосунків у родині, посилення виховного впливу. Необхідна участь дітей у профілактичних заходах.

Кількість балів від 13 до 17 - ступінь ризику дуже високий, охоплює від 10 до 15% учнів середніх шкіл, які вже п’ють і завдають шкоди здоров’ю. Такий показник вимагає від дорослих, перш за все батьків, великої уваги і співробітництва з іншими людьми, наприклад, зі шкільними педагогами, психологами, соціальними педагогами, іншими батьками.

Кількість балів перевищує 17 - надзвичайно високий ступінь ризику, може означати необхідність звернення до фахівців і застосування терапії. Деякі фахівці вважають, що час потрапляння в залежність у підлітків може бути дуже коротким - менше півроку.

Але, якщо навіть кількість відповідей «Так» буде дуже великою, батьки не повинні панікувати. Як батьки, вони можуть зробити дуже багато для своєї дитини. Робота фахівця стане набагато продуктивнішою, якщо батьки будуть брати активну участь в ній. У таких ситуаціях батьки - найважливіші, незамінні учасники.

Окрім чинників ризику, потрібно обов’язково ознайомити батьків з чинниками захисту. Дитина, потрапляючи в зону дії цих чинників, краще захищена від проблем, пов’язаних із наркотиками:

- міцні зв’язки підлітка з батьками, родиною;

- зацікавленість у навчанні, духовному розвитку, наявність хобі;

- повага до суспільних норм, законів, цінностей, авторитетів.

Головним серед цих чинників є перший. Усебічно вдосконалюючи контакти в родині, прагнучи їх відповідності рівню розвитку дитини до рівня розвитку батьків, вони здійснюватимуть важливу діяльність, спрямовану на захист своєї дитини. Батьки - найважливіші для дитини істоти в цьому світі, і потрібно завжди пам’ятайте про це.

Вплив поведінки батьків на розвиток і майбутнє доросле життя їхніх дітей є вирішальним - якщо батьки палять, випивають, не розвиваються, не вдосконалюються, то вони повинні знати, що такий приклад для їх дитини - перший і найголовніший для наслідування. Він, головним чином, і визначатиме ставлення їх дитини до здорового способу життя. Якщо ж батьки зможуть виховати свою дитину таким чином, що до 18 років вона не буде палити, вживати алкоголь чи наркотики, то надалі такі ризики істотно зменшаться.

Бувають і випадки, коли підлітки «керують», маніпулюють членами родини, порушуючи і змінюючи сімейну ієрархію. У таких випадках завдання психолога - відновити її.

Батьки повинні розуміти, що великий вплив на дитину мають ровесники та друзі. Протистояти ровесникам може лише підліток з високою самооцінкою, упевнений у собі. А належна самооцінка людини формується найперше в дитинстві, під впливом батьків.

2. Робота практичного психолога, соціального педагога з педагогами

Педагогічним працівникам потрібно надати повну інформацію про наркотичні речовини, методи та перші ознаки їх вживання підлітком, тривалість знаходження в організмі. Це дасть педагогу змогу на ранніх стадіях розвитку проблеми відповісти учням на їх запитання щодо цієї теми. Такий підхід зміцнює авторитет педагога і посилює довіру учнів до нього як до обізнаної людини.

Педагогам слід пам’ятати, що їм набагато легше виявляти тих підлітків, які потребують допомоги спеціалістів (психологів, психотерапевтів, наркологів).

Аби досягнути цієї мети, педагогам необхідно створити атмосферу взаємодовіри, щоб підліток не боявся і не соромився обговорити з ними проблеми, які його турбують або лякають, котрі він не може вирішити самотужки. Наскільки високим буде рівень цієї довіри, настільки високими будуть і успіхи підлітка в навчанні та житті. Але в цьому необхідно переконувати і підказувати, як це слід зробити правильно, щоб не відштовхнути підлітка якоюсь нетактовністю або занадто великою вимогливістю. Налагодження таких стосунків - справа дуже делікатна. Для цього вчителям потрібно роз’яснювати, нагадувати про речі, які можна сказати, що вони є елементарними, але про які багато хто чомусь забуває. Мова йде про необхідність і шляхи зміцнення взаємодовіри між вчителем і учнем, про етапи, які долає підліток у своєму розвитку, про те, як стати його другом, а не тільки контролером, щоб його соціалізація здійснилась якнайкраще. Якщо вчителі знають вікову періодизацію розвитку людини, то можуть навчати свого учня, розуміючи, що він змінюється в кожний період свого розвитку.

Педагогам слід завжди пам’ятати, що профілактика - це найкраща робота щодо попередження узалежнень. Можна лікувати наркоманів, а можна убезпечити підлітків навіть від самої думки про наркотики.

Найголовніше в такій роботі разом з батьками:

- навчити дітей твердо казати «Ні!» алкоголю і наркотикам;

- дати дітям правильні уявлення і знання про потенційні проблеми із здоров’ям;

- всіляко стимулювати негативне сприйняття наркотиків і наркоманії;

- створювати і розвивати позитивну соціальну атмосферу, і цим сприяти запобіганню вживання алкоголю та наркотиків.

Важливо, щоб від дорослих підлітки вчились шукати й розуміти сенс життя, головні життєві цінності - тоді легше буде пояснити їм цінність здоров’я, життєві цілі та небезпеки.

Педагог зобов’язаний співпрацювати з батьками у вихованні дітей. Тоді учень зможе ствердно відповісти на питання:

1. Мій вчитель вважає, що освіта - це важливо?

2. Вчитель упевнений у мені?

3. Я можу поговорити з вчителем про все?

4. Учитель і батьки мають однакові вимоги до мене?

5. Якщо я зроблю щось погане, то батьки дізнаються?

6. Я зможу отримати додаткові пояснення, якщо чогось не зрозумію?

7. Навчання цікаве?

8. Порядки в школі педагоги обговорюють з учнями?

9. Директор зацікавлений в успіху своїх учнів?

10. У всіх учителів однакові вимоги?

11. У школі є ігрові кімнати, гуртки?

Завжди слід пам’ятати, що чим раніше виявлена проблема, тим успішнішим буде її подолання.

3. Робота психолога, соціального педагога з учнями та учнівською молоддю

Одним із методів, який мають використовувати у своїй роботі практичні психологи та соціальні педагоги, є аналіз соціуму, в якому знаходиться учень. Тобто збір даних, за допомогою яких можна охарактеризувати життєву ситуацію групи людей чи окремої особистості в певному соціумі.

Заняття з даної проблематики слід намагатися проводити з підлітками в груповій формі, щоб вони мали можливість обговорити проблему, вислухати думку щодо неї своїх однолітків. Якщо вибір зроблено спільними зусиллями, то буде результат, оскільки в підлітковому віці найважливіше - думка однолітків.

Працівникам психологічної служби школи слід бути готовими, що спочатку відвідування групових занять учнями може бути схожим на примусове - приходять тому, що «вчитель (батьки) сказали». Але, якщо психологові під час обговорення проблем на занятті вдасться не випустити з поля зору ображеного, вислухати «вигнанця», «зігріти» схильного до протесту (оскільки саме з таких дітей зазвичай і складаються групи ризику), діти обов’язково це побачать та відчують, їм буде цікаво та комфортно, і вони із задоволенням будуть приходити на наступні зустрічі.

Щодо методів роботи, які може використовувати практичний психолог у своїй роботі стосовно формування негативного ставлення до вживання наркотичних засобів, то ефективними є методи перенавчання, реконструкції, переключення, переконання та прикладу.

Метод перенавчання заснований на методі переконання та закріплює його результати, спрямований на ліквідацію негативних звичок, відучування від негативних дій та привчання до інших форм поведінки, вироблення позитивних звичок. Відучування здійснюється через заборону та контроль за діями. Водночас слід дотримуватися певних умов, а саме: не можна нав'язувати свою волю та думку як найправильнішу, постійно вказувати підлітку на один і той же недолік, оскільки це може викликати протилежну реакцію або нервовий зрив; не можна вимагати миттєвої відмови від поганої звички; необхідно створити чіткий режим, демонструвати позитивні приклади, давати поради щодо поведінки у конкретних ситуаціях; привчання вимагає послідовності та систематичності дій, дисципліни та самодисципліни, авторитету та особистого прикладу батьків і педагогів.

Метод реконструкції означає відбудову усього цінного, позитивного, що було і є в характері та поведінці наркозалежного. Цей метод застосував та обґрунтував А.С. Макаренко. Треба знайти точку опору в душі вихованця, яка стане вихідним пунктом у перевихованні. Позитивні якості інтенсивно підтримуються, а негативні - критикуються. Етапи реконструкції наступні: вивчення особистості наркозалежного з метою визначення перспектив майбутнього розвитку; актуалізація та поновлення позитивних якостей, які досі не були потрібними (створення виховних ситуацій, вправи тощо); формування тих позитивних якостей, які швидко та легко з'єднуються з провідними позитивними якостями; подолання опору наркозалежного виховному впливу, створення режиму, організація середовища та життєдіяльності залежного таким чином, щоб не залишилось часу на погані вчинки.

Сутність методу переключення полягає в тому, що зона активності наркозалежного переводиться в соціально значущу сферу діяльності на основі використання тих позитивних якостей, які є у нього. Метод переключення є ефективним за таких умов: у процесі спілкування використання поваги до наркозалежного; вивчення особистості наркозалежного, особливостей відносин у колективі, громадської думки; постійного контролю за діями наркозалежного, урахування конкретних обставин цього життя та діяльності.

Також, у бесідах з учнями важливо підкреслювати неприпустимість навіть одноразового вживання наркотику, спростовувати розповсюджену в молодіжному середовищі думку про безпечність одно-дво-кількаразового їх вживання.

На індивідуальних психологічних консультаціях, у бесідах з підлітками ніколи не слід забувати вживати кодові слова: «розумію», «співчуваю», «давай поміркуємо», «у тебе вийде», «я тобі вірю».

До участі в антинаркотичній роботі доцільно також запросити волонтерів з числа колишніх залежних, їхнє завдання - чесно розповісти про власну життєву ситуацію і про те, як вони з неї вийшли. Під час опрацювання наркозалежними життєвих ситуацій слід звернути їх увагу як на допомогу родичів, друзів у вирішенні складної сімейної проблеми, так і на кваліфіковану допомогу психолога, нарколога, спеціалістів центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, служб у справах неповнолітніх, фахівців громадських організацій, які працюють у сфері профілактики наркоманії. Тому важливо залучати до цієї роботи також висококваліфікованих спеціалістів, добирати рекламно-інформаційні матеріали, де чітко вказано, куди і до кого можна звернутись за допомогою у своєму місті, районі, області, регіоні.

Психологічна робота з наркозалежними має певні особливості і здійснюється за такими основними напрямками: діагностичний, профілактичний та реабілітаційний.

1. Діагностична робота передбачає попереднє виявлення об'єктів роботи, ознайомлення з ними, визначення мети, завдань, методів діагностики. До групи методів діагностики відносяться методи збору інформації шляхом опитування, експертних оцінок, анкетування, методики дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості тощо. Необхідно провести діагностику індивідуально-типологічних особливостей особистості наркозалежного, його емоційно-вольової сфери, рівня самооцінки та рівня домагань.

2. Профілактична робота - створення передумов для формування законослухняної, високоморальної поведінки особистості. Перш за все потрібно проводити профілактичну роботу серед дітей та підлітків.

З метою популяризації і пропаганди здорового способу життя, запобігання негативним проявам серед дітей та молоді в закладах освіти рекомендовано впроваджувати:

▪ Всеукраїнську програму Міністерства освіти і науки України ПРООН/ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя»;

▪ Всеукраїнську програму Міністерства освіти і науки України Фонд народонаселення ООН «Дорослішай на здоров'я»;

▪ Комплексну програму формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків в навчальних закладах.